У фондах Національного заповідника “Замки Тернопільщини” зберігаються понад 50 тис. Раритетних експонатів, включаючи предмети побуту, скульптури, живопис та музичні інструменти.

В комплекс з самого початку входили Збаразький замок, Монастир бернардинів Збаражі і Вишневецький палац.

У 2005 році заповідник отримав національний статус і почав активну науково-дослідницьку діяльність. Через три роки до складу заповідника включили ще 7 замків, серед них палац в Теребовлі, замок в селі Микулинці, замки в селі Язловець, Підзамочок, Золотий Потік та Кривче.

Збаразький замок

Збаразький замок

Збаразький замок, який входить  до складу «Національного заповідника Замки Тернопільщини» спорудили брати Єжи та Кшиштоф  Збаразькі. Він виконаний в стилі раннього ренесансу. Замок повинен був стати найпотужнішою фортифікаційною спорудою. Він захищений зі всіх сторін зовнішніми і внутрішніми спорудами, та також водяним ровом.  З іншої сторони замок оточував Чорний ліс і тягнувся до Луб’янок.

Однак, брати не залишили після себе спадкоємців і в 1631 році замком заволодів їхній племінник Януш Вишневецький. Не дарма палац укріплювали і готували до потужних боїв, так як в 1649 роі він став епіцентром супротиву війська Хмельницького і поляка Яреми Вишневецького. Бій тривав 42 дні, в результаті чого, Збаразький замок вдалося відстояти.

В 1675 році замок був все ж таки захоплений і практично повністю спалений полком Шейтана. Далі замок чекали не кращі часи. Під час північної війни ( через 25 років) палацом заволоділи шведи, і після цього почався період застою і спустошення в Збаражі. Вже в 18 столітті в палаці облаштували цукровий завод, а в 19 столітті Збаразький замок взялись реконструювати. Однак, хід робіт обірвала Перша світова війна.

Справжнє відновлення замка розпочалось тільки в 1990-х роках напередодні отримання Україною незалежності.

В палаці знаходиться галерея з портретами всіх історичних персон, які мали пряме чи непряме до нього відношення: в колекції більше 50 картин, розглядаючи які, мимоволі поринаєш в минуле. А  на другому поверсі знаходяться два суміжних зали, в яких представлені раритетні експонати. Так, в першому знаходяться рукописні книги та релігійні скульптури 17-19 століттів. В другому залі не менш цікава експозиція: народні костюми, рушники, вишиванки і предмети одягу священнослужителів тих часів.

Монастир бернардинців Збараж

Монастырь бернардинцев Збараж

Монастир в Збаражі заснували в 1627 році. Брати Збаразькі самостійно запросили сюди бернардинців та спорудили для них дерев’яну церкву.

В інтер’єрі простежуються мотиви ілюзорного живопису та виявлені навіть фрагменти стенопису. Цей храм вважався самим впливовим на Поділлі до моменту перших набігів.

На щастя, в 90-х сюди повернулись бернардинці, і по сьогодні знаходяться в монастирі, працюючи над відновленням святого місця.

Вишнівецький палац

Вишнівецький палац – яскравий представник класицизму з вкрапленням раннього французького ренесансу. Сам палац спорудив Михайло Сервацій – один із останніх польських шляхтичів тих часів.

В комплекс палацу входять декілька об’єктів, включаючи укріплення та дзвіниця. При відвідуванні першого поверху моментально зачаровує дзеркальний зал завдовжки 80 метрів з керамічним декором та малюнками на стінах. Навколо замку розташовуються широкі сади, а далі за ними – річка. Замок вважався найбагатшим і виділився серед інших на Волині.

 

Про Вишнівецький палац багато спогадів в класичній літературі. До прикладу, Оноре де Бальзак вважав його прообразом європейського Версалю. Палац був майже повністю зруйнований під час Другої світової війни, а взялися за його реставрацію тільки в середині 20 століття.

Зараз це філія заповідника “Замки Тернопільщини”. З 2005 року ведеться повна реконструкція, у відреставрованих залах вже розміщена невелика експозиція, проводяться екскурсії.

Теребовлянський замок

Теребовлянский замок

Теребовля – один з найперших міст, що з’явилися на території України, який раніше був центром удільного князівства.Історія замку почалася в 9 столітті, коли його спланував і спорудив Василь Ростиславович.

Однак історія піддала Теребовлянський замок багаторазовим тортурам.

В 1360 році він був захоплений поляками і відреставрований з оборонного типу, з ущільненням стін і потовщенням підземних споруд. Тільки в середині 16 століття Северин Наливайко зміг відвоювати палац у поляків, проте щастя тривало недовго, так як далі пішли множинні набіги татар з пожежами і потужними руйнуваннями.

За часів активної протестантської діяльності Богдана Хмельницького замок на короткий проміжок часу перебував у його володінні.

У 1770-х після першого поділу Польщі замок почали розбирати. Уже в 1930 польські благодійні організації взялися за активне відновлення одного з найзнаменитіших замків України.

Золотопотіцький замок

Золотопотоцкий замок

Палац більше 8 разів захоплювали турки під час набігів, проте кожного разу його відвойовували. Битви були важкими і кровопролитними.

Проте, Золотопотіцький замок в 17 столітті дістався Стефану Потоцькому. Його дружина – Марія Могліянка була мудрою жінкою і сама вибирала стиль і архітектурну концепцію. Спочатку Золотопотіцький замок був покликаний контролювати торговельні шляхи в Молдавію і Покуття, але з часом все кардинально змінилося.

Протягом наступного століття замок переходив з рук в руки представникам сімейства Потоцьких.

Далі володіти замком почали поляки. Першим був Володимир Гневош – відомий в політичних колах діяч. Так, Гневоші панували в замку до 39 року, але з початком Першої світової війни палац довелося покинути. Більшовики розграбували замок аж до сірників і килимів, а після облаштували там штаб-квартиру НКВД.

У повоєнний час родичі сімейства Гневош поступово почали відновлення Золотопотіцького замку. На сьогоднішній день в замку можна подивитися бібліотеку, кімнату, де грали в шахи і спортивний кабінет. У дворі розташований невеликий сад і спортивний майданчик.

Підзамочківський замок

Подзамочковский замок

З давніх-давен був створений тільки замок, проте потім навколо замку почали облаштовуватися охоронці, які хотіли жити зі своїми родинами ближче до палацу.

Згодом населення збільшувалася і утворився Підзамочок. Підзамочківський замок був заснований Яном Криштофом Бучацьким: про це говорить збережений напис над головними в’їзними воротами. На стінах замку й донині збережені герби його засновників.

В’їзні ворота

Підзамочківський замок є зразком новітніх віянь в будівництві фортифікаційних споруд, які були розпочаті в 15 столітті в Італії, а потім поширилися по всій Європі. Замкові стіни порівняно невисокі (4-6 м), товщина їх – більше метра.

За формою фортеця наближена до п’ятикутника, який різко звужується на півночі. Дві найкоротші сторони – північна та південна – служили найбільш важливими оборонними вузлами.

У південно-західній частині замку між двома п’ятикутними баштами збереглися ворота з оригінальною гербовою композицією з зовнішньої сторони і так званою «таблицею» (там вказано, коли був зведений замок) в стилі ман’єризму.

Між вежами над проїздом воріт – кам’яний прохід для захисників фортеці.Замок за його 400-річну історію багато разів нищили, але потім все одно відновлювали. У 1807-1869 рр. в фортеці діяла паперова фабрика, яка працювала на енергії води.

Залишки замку представляють перехідний етап до будівництва регулярних укріплень протибастіонного типу на подільських землях.

  Чортківський замок

Чортківський замок

Чортківський замок — фортифікаційна споруда в місті Чорткові в Тернопільській області.

Служив резиденцією відомих польських родів – Гольських і магнатів Потоцьких. Входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопільщини».

Дерев’яні укріплення міста і замку були зведені в кінці XIV століття першим власником міста Єжи Чартковського.У 1522 році місту було надано магдебурзьке право.

Після переходу 1597 року міста до шляхтича Станіслава Ґольського на пагорбі над річкою Серет починається перебудова стародавніх укріплень на замку, мурованих з масивних блоків пісковику.

У 1610 на кошти Станіслава Ґольського проведена реконструкція замку. Всередині замкового двору був побудований ренесансний палац з аркадними галереями, новими господарськими прибудовами.Через постійні напади татар, ремонтні роботи у фортеці майже ніколи не припинялися. Останній з поміщиків, Садовський, передав все своє майно, в тому числі замок, на благодійність.

У XIX – першій половині ХХ ст. замок використовувався, в основному, під склади, а на початку 1920-х на його території діяла заправна газова станція.

Язловецький замок

Язловецкий замок

Цей замок заслужено називають ключем від Поділля, тому що в 1617 століттях він був одним з найважливіших фортифікаційних споруд Речі Посполитої.

Засновники замку – представники роду Бучацьких-Язловецьких. Так, з плином часу палац розширювався і добудовувався, але у володіння інших сімей він не переходив. Через 50 років Язловецький добудував величезну вежу, що складається з декількох ярусів: на нижньому розташовувалися каземати, на третьому – проїзд в місто, на верхньому – житлові приміщення.

У 17 столітті Язловецький замок упав під час облоги турків, як і більшість інших.

В 1746 році тут був збудований палац, який був переобладнаний і вдосконалений Блажевським. А в кінці 19 століття замок було пожертвувано монахам для створення монастиря та школи для дівчаток.

Під час радянського тоталітаризму тут була лікарня і санаторій. Санаторій працює і сьогодні на території замку.

Скала-Подільский замок

Скала-Подольский замок

До 1939 року Скала, як кажуть в народі, носила іншу приставку – Скала-над-Збручем. Родзинкою Скелі є замок Коріатовичів.

На сьогоднішній день від замку залишилися тільки руїни, але заснований він був у далекому 1331 році, після чого пережив численні битви і турецько-османські облоги. А на завершення до всього сюди дісталися більшовики.

У першій половині 18 століття місцевий староста Тарло відреставрував здавалося б загублений замок і збудував на його місці палац в стилі бароко.

Але, за нещасним збігом обставин, не судилося вижити і цьому замку – він згорів від удару блискавки.З тих пір замок не реконструювався і не відбудовувався.

Вхід на територію вільний.

Кривченський замок

Кривченский замок

Замок збудували в 1639 році на річці представники знатного роду Кацьких. Однак, не довго вони там прожили до початку визвольної війни – Богдан Хмельницький вигнав з території всіх поляків, включаючи Кацких.

Далі тут влаштувалися турки на чолі з султаном Магометом. Взагалі Кривченський замок вважався важливим оборонним пунктом у польсько-турецькій війні.

У 19 столітті замок дістався єврейському сімейству, яке розібрало його на будівельні матеріали. Трохи пізніше частина замку все ж була відреставрована, відповідно в такому вигляді замок дожив до наших днів.Цікавою особливістю місцевості виступає Кришталева печера, яку може відвідати будь-який турист практично задарма.

Автор: Аліна Кондратенко

Джерело: ternopil.te.ua

Розкажи друзям
  • gplus
  • pinterest

Якщо Ви помітили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter